Автори часто запитують про таємничі коди, які потрібні для того, щоб видати книгу, і саме тому я вирішила, що пора зібрати докупки інформацію про все це загадкове діло.
ЗАКОДОВАНІ ІНТРИГИ
Будь-яка книга — це власне сам по собі текст + службовий апарат (покажчики, примітки). А ще книга — це видавничий продукт, тож вона має технічні сторінки (назвемо це так узагальнено, щоб не заплутувати автора вихідними даними і відомостями й ще горою специфічних назв). Під цими технічними сторінками матимемо на увазі зворот титула, який заповнений різними кодами, бібліографічними описами, анотаціями, знаками охорони авторського права, і останню сторіночку, яка містить дані про вид видання, автора, назву, редакторів, коректорів і дизайнерів, поліграфічні характеристики книги й дані видавця та виготовлювача. Інколи ці дві сторінки з’єднують в одну (якщо це доцільно в поліграфічному сенсі).
Для прикладу покажу такий суміщений зворот титула зі своєї книги.
Усі ці дані визначають і оформлюють (верстають) чітко за стандартами, яких чимало, і розібратися новачку в цьому ой як нелегко.
Якщо ви видаєте книгу у видавництві, можете далі не читати:
видавництво усе це зробить за вас і вам ні про що не треба думати.
Запитання виникають тоді, коли автор обрав для себе шлях самвидаву й звернувся до редактора і дизайнера, які або не знають, як це робиться, або не вважають, що це їхні обов’язки. Тоді доведеться звертатися до того, хто на цьому знається. Отже...
ОСНОВНИЙ ПЕРЕЛІК ЗАПИТАНЬ
1. Хто це все має робити?
В ідеалі це обов’язок редактора. Дизайнер-верстальник має знати, як це правильно зверстати (де які відступи, де напівжирне накреслення, а де ні). Можете в цілому орієнтуватися на мою сторінку.
2. Чи можу я видати книжку без цього всього?
Так, можете, просто вона буде наче не зовсім «завершеною» у видавничому плані — не матиме свого унікального коду, різних індентифікаторів і виглядатиме справді по-самвидавовськи. Однак для того, щоб надрукувати книгу, вам справді не потрібні жодні дозволи й коди.
3. А для чого тоді всі ці коди?
Щоб вашу книгу змогли каталогізувати — у тих же бібліотеках, наприклад. За ISBN, закодованим у штрихкоді, книжкові мережі зможуть продавати її через свої електронні системи. Тобто з цими правильно оформленими сторінками ваша книга стане повноцінною в усіх планах.
4. Що таке ISBN і де його взяти?
ISBN (International Standard Book Number) — особливий номер вашої книги, що несе в собі інформацію про її видавця й країну походження. Про ISBN треба знати таке:
- Його може отримати лише юридична особа: видавництво чи типографія, але не фізична особа. Юрособи таких кодів отримують не один, присвоюють їх виданням, які через них проходять, і в кінці року звітують у певні установи щодо присвоєння цих номерів.
- Автор-самвидавівець може отримати такий код у типографії або видавництві, де буде друкувати свою книгу. Просто запитайте про те, чи може типографія вам надати такий код і на яких умовах. Як правило, це символічна плата у межах 250–300 грн, інколи дорожче, а у деяких і бесплатно — тут вже як у кого прийнято. Річ у тім, що за всіма правилами видана книга для типографії — це звітування, примірники для обов’язкового розсилу, а це все також кошти.
5. Що таке УДК і де його взяти?УДК — це універсальна десяткова класифікація, що цифровим кодом передає тематику вашої книги (історія архітектури Давнього Риму чи дугове електрозварювання), форму (підручник для початкової школи чи збірка оповідань одного автора), показник мови (наприклад, 161.1 — це російська мова, а 161.2 — українська), країну видання (наприклад, Україна — це 477). До прикладу, УДК 612.644(075.4) буде позначати книжку, яка навчатиме жінок грудному вигодовуванню (612.644 — це будова молочної залози, фізіологія лактації, а 075.4 позначає посібник для самоосвіти дорослих). Ось такий механізм.
Де взяти той УДК? Як правило, його визначення замовляють у Книжковій палаті, але
не тому, що лише вона має право його визначати, а тому, що там є фахівці, які вміють це робити. Визначення УДК має свою методику, ми, наприклад, вивчали це діло в університеті й ходили на практику в бібліотеку, де нам давали величезну книгу УДК-класифікатора — і ми сиділи над нею, намагаючись скласти той код. Нині з цим трішки простіше, адже класифікатори УДК є у мережі, наприклад,
тут.
З цього робимо висновок:
якщо у вас є людина, яка може визначити УДК, можете не звертатися у Книжкову палату.6. Що таке авторський знак? Це ©?
Ні, © — це знак охорони авторського права, який ставиться на звороті титула у нижньому правому куті. Щоб його поставити у книзі, не треба ні в кого питати дозволу! Авторське право у нас регулюється Законом України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 № 3792-ХІІ (редакція станом на 04.11.2018).
У
статті 11 Виникнення і здійснення авторського права. Презумпція авторствацього закону сказано таке (далі напівжирним виділяю я, щоб ви звернули увагу):
1. Первинним суб’єктом, якому належить авторське право, є автор твору.
За відсутності доказів іншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).
Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.
2. Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.
3. Особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка інша особа, якій на законних підставах передано авторське майнове право на цей твір), для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з таких елементів:
латинська літера "c", обведена колом, — (зображення знака не наводиться);
ім’я особи, яка має авторське право;
рік першої публікації твору.
Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору..
Звідси висновок: ви набуваєте авторського права уже самим тим, що написали твір і поставили своє ім’я як автора — жодних оббивань порогів і довідок про це не треба. Щоб наче офіційно наголосити на своєму авторстві, ви ставите знак охорони авторського права у такій простій формі: © Панасюк Л. Ю., 2020.
Однак майте на увазі, що художники також можуть набувати авторських прав на свої твори, а видавництво — навіть на той самий макет, інколи у книжці використовуються коментарі, вступне слово / передмова іншого автора, тож блок цей може виглядати так:
© Панасюк Л. Ю., текст, 2020
© Тарасюк Т. М., передмова, 2020
© Івасюк Я. О., ілюстрації, 2020
© Видавничий дім «Роги і копита», 2020
7. Кхе-кхе... а що ж таке авторський знак?
Авторський знак — це буквено-цифровий код прізвища автора. Він ставиться
двічі: перший раз під УДК, другий — зліва від бібліографічного опису (на рівні другого рядка!). У мене це Д24 (дивіться на ілюстрацію вище). З цим знаком теж не дуже складно, його визначають за таблицями Хавкіної, а зараз можна знайти доволі зручну форму онлайн, наприклад,
тут — просто введіть у поле пошуку своє прізвище, і отримаєте авторський знак. Деякі нюанси можливі через різницю написання прізвищ у російській та українській.
Зауважте, що тут є своя заморочка: авторський знак під УДК починається завжди під цифрами, а не самими буквами УДК. Показую наочно:
Неправильно:
УДК 821.161.2-3
Д24
Правильно:
Звісно, ви можете запитати, яка різниця. З погляду формальної логіки — жодної, просто так вимагає стандарт. Є у нас такі вимоги, які ми просто вивчили й не сперечаємося за принципом «їхній чобіт, куди хочуть — туди й ставлять», от і ми ставимо так, як просять...
7. А ББК?
А ББК у нас не використовують із 2016 року — Кабмін провів дуже важливу для країни реформу, тож цим питанням можна не перейматися, якщо ви видаєте книгу в Україні.
8. А як скласти останню сторінку?
Особливості оформлення усіх цих даних регулюються стандартами, у даному випадку це ДСТУ 4861:2007 Інформація та документація. Видання. Вихідні відомості. Скачати його можна
тут.
Тут ще не зайвим буде ДСТУ 3017:2015 Видання. Основні види, скачати який можна
тут. Він потрібен для того, щоб визначити вид видання. Однак можу дати основний перелік тих видів видань, які найчастіше ми і видаємо:
— якщо у вас художня література — літературно-художнє видання
— видання із психології, особистісного росту, популярної астрології, кармічного менеджменту, карт Таро, сторітеллінгу, правопівкульного малювання, йоги, пілатесу, похудання, різноманітні тренінги, майстер-класи та ін. — популярне видання
— для простих людей про наукові речі (астрономія, фізика, досягнення генетики, історія, культурологія, медицина та ін.) — науково-популярне видання
— монографії — наукове видання
— словники й довідники (з алфавітною будовою) — довідкове видання
— гончарне ремесло, кулінарія, рукоділля, плетіння із соломи, настільні ігри, активні ігри на свіжому повітрі — видання для дозвілля
— релігійні тексти — релігійне видання
— про політику й суспільні процеси — суспільно-політичне видання
Хочу зауважити, що точно визначити вид видання може редактор, адже й про вишивку хрестиком можна написати наукову мнографію. Тобто інколи важко лише за тематикою (типу в мене книга про гормони) провести суто умоглядну межу між науковим, науково-популярним виданням, популярним і виданням для дозвілля — треба, щоб на текст глянув фахівець.
9. Як написати бібліографічний опис?
Найпростіше — також звернутися до фахівця.
А загалом це питання регулюється кількома стандартами:
ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання;
ДСТУ 3582:2013. Інформація та документація. Бібліографічний опис. Скорочення слів і словосполучень українською мовою. Загальні вимоги та правила;
ДСТУ ГОСТ 7.80:2007. Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Заголовок. Загальні вимоги та правила складання.
Щоб не мучитися, гляньте рекомендації від Книжкової палати тут
і приклади на різні видання — ось тут.
За цими правилами ми оформляємо бібліографічний запис лише на звороті титула! Якщо ж йдеться про списки джерел і посторінкові посилання на джерела, маємо:
ДСТУ 8302:2015. Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання, згідно з яким можете все робити простіше й економніше. Приклади, як це робити, можна глянути
тут.
10. Якою мовою?
Питання, яке спантеличує авторів російськомовних книг, виданих в Україні. За ДСТУ 4861:2007 Інформація та документація. Видання. Вихідні відомості (ми про нього говорили вище), зворот титулу (друга сторінка) буде російською мовою, а от остання — українською. Аннотацію у таких випадках оптимально наводити двома мовами: мовою видання і державною (тобто українською).
Коментарі
Дописати коментар