Секрети занурення: читач тут і зараз

Хто не хоче, щоб його текст створював ефект занурення й не відпускав читача до останньої сторінки? Хто не мріє писати так, наче картину намалював, — і соковито, і яскраво, і просто... вау! Звісно, такого прагне кожен автор.
Досягається це образністю й детальністю, а образність базується на... означеннях.
Про них і поговоримо.
Зазначу, що мова піде про художню літературу.

ЩО ВОНО ТАКЕ

Одразу хочу сказати, що я маю на увазі дещо більше, ніж члени речення. Тут я маю на увазі усю ту сукупність мовних засобів, які передаватимуть ознаки створюваної вами «книжкової» реальності: візуальні, аудіальні, емоційні, тактильні та ін.
З погляду граматики й синтаксису це будуть усі прикметники, дієприкметники, прислівники, звороти на базі дієприкметників і дієприслівників, найрізноманітніші сполучення іменників і дієслів.

Ось до прикладу (у кожному реченні збільшую кількість означень і ускладнюю їх структуру):
Рудий кіт сидів на білому підвіконні.
Захеканий молодий чоловік підбіг до товстенької, як пампушка, продавчині.
Червоніючи від сорому, юна блакитноока дівчина несміливо протягнула йому худеньку руку з довгими, як у піаніста, пальцями.

Хочу звернути вашу увагу на два аспекти означень.

Характеризують означення предмет, явище, людину з одного аспекту чи різних.

1. Означення можуть передавати однотипні ознаки, тоді ми між ними будемо ставити коми: насувалася темна, чорна хмара (колір); він поводився дивно, незвично, незрозуміло (спосіб поведінки).
2. Означення можуть характеризувати предмет з різних сторін: він дивився на великий і старий цегляний будинок (розмір, матеріал, вік); на ліжку лежала поношена зелена сукня (стан і колір).

Означення першого типу компонувати легше, а от другого типу треба нанизувати обережніше, тому що тут порядок може мати значення.
Поясню на прикладах: зелена поношена сукня може сприйматися як зелена із тих поношених, що є (тобто ще червона поношена може бути, поношена — це її основна, опорна ознака; така побудова може бути використана, якщо ми розповідаємо про панянку, що колекціонує старий, поношений одяг, і у неї його, поношеного, багато, а кольори різні), а поношена зелена сукня — це конкретна ознака певної сукні (і основна ознака — колір).
Я не стверджую, що перший варіант неправильний, а другий — правильний, я наголошую, що вони різні.
Ще приклад: розбита порцелянова чашка — і порцелянова розбита чашка. З погляду граматики — no problem, з погляду смислів і стилістики я б зупинилася на першому.
І знаєте чому? А тому що є аспект номер два:

Означення передають сталу ознаку чи змінну

1. Означення можуть передати незмінну (або змінну, але повільно чи з великими зусиллями) характеристику — порцелянова чашка, простора кімната, двоповерховий будинок. Щоб їх змінити, треба добряче постаратися (і то не завжди вийде): порцеляну не перетвориш на глину, щоб кімната стала тісною, треба перебудувати будинок; щоб будівля була вищою чи нижчою, один поверх слід знести або добудувати.
2. Означення можуть передавати змінну характеристику: розбита чашка, неприбрана кімната, пофарбований будинок.

Чашка порцелянова — побита чи ні — не перестає бути порцеляновою. Простора кімната — прибрана чи ні — залишається просторою. Так і будинок — пофарбований чи ні — залишається двоповерховим.
Саме тому краще: розбита порцелянова чашка, а не порцелянова розбита чашка; неприбрана простора кімната, а не простора неприбрана кімната, пофарбований двоповерховий будинок, а не двоповерховий пофарбований будинок.
Знову наголошую, що в художній літературі це завжди питання стилістики, а не просто граматики.

НЮАНСИ Й ПІДКАЗКИ

Тепер дві поради:
1. Не перевантажуйте речення означеннями: спрощуйте, спрощуйте і спрощуйте
Не допускайте, щоб до одного слова у вас було понад три означення. Особливо, якщо це означення, що характеризують предмет з різних сторін. Наприклад, на стільчику висіла біла шовкова літня дитяча сукня, пошита мамою — не найкращий варіант.
Що робити?
Подивіться на сусідні речення, цілком можливо, ви зможете ці означення розкидати по абзацу. Залиште одне-два означення біля слова, інше рознесіть.
Якщо у вас в реченні більше трьох слів, до яких є означення, зробіть усе можливе, щоб до кожного слова було одне, максимум два означення.
Якщо не можете з певних причин зменшити, спробуйте частину означень перевести у звороти чи інші структури. Наприклад: біла шовкова літня сукня для дівчинки — уже краще. А якщо: цю білу шовкову сукню для дівчинки пошила на літо мама — ще краще. Згодна, не ідеально, але принцип, я думаю, ви зрозуміли.

2. Використовуйте сталі ознаки в описах, коли знайомите читача з явищем, предметом, уперше.
Якщо ви вже сказали, що головна героїня — пампушечка з рудим волоссям і ластовинням на носі, не обов’язково це повторювати на кожній сторінці у спробі додати образності. Не повторюйтеся, шукайте щось інше, а про ці ознаки можете згадувати побіжно: сказати, що коли вона сміється, ластовиння стрибає на носі (це вже більше про ластовиння), і кіт у неї рудий, як і її волосся (це вже ознака кота). Але не треба через кожні дві сторінки писати, що товстенька руда дівчина закрила двері на замок. Краще додавайте змінні ознаки: убравшись у нову червону сукню, прихопивши улюблену сумку, Коко вийшла з дому і спокійно зачинила двері на замок.

Якщо ви хочете досягнути ефекту перебування у моменті,
зосереджуйтеся саме на змінних ознаках, які й характеризують оцю плинність. 

Руденькою дівчина можете залишатися дуже довго, а сукню може надягати різну щодня. Якщо її руде волосся має дуже велике значення для змісту книги, то вказуйте на цю ознаку зі смислом, а не просто для нагромадження.
Ну а щоб «видивитися» усі ці моменти, вам потрібен буде час. Скажу напевно, що поспіхом написане ніколи не буде досконалим.
Вдалих вам означень!