Технічний редактор — персона загадкова, а для більшості непосвячених у перипетії видавничої сфери — навіть невідома. Досить прикро, але нині у багатьох видавництвах технічний редактор «відсутній» не тому, що це розкіш, а тому що вважається непотрібним, хоча раніше без техреда не обходилася жодна книга.
ХТО ТАКИЙ І НАВІЩО?
Раніше (у радянські часи) потреба в такому спеціалістові була викликана двома моментами:
а) треба було слідкувати за відповідністю поліграфічного оформлення книги прийнятим нормам (це зі сфери культури книги) і поліграфічним вимогам (технічний аспект);
б) перед складанням гранок (раніше ж книги не версталися на комп’ютерах) технічний редактор робив чітку специфікацію (формат, поля, кегль і гарнітура, де стоятимуть малюнки, формули, таблиці тощо).
Із цього всього ми можемо зробити простий логічний висновок:
саме техред був місточком між додрукарським і друкарськими процесами,
саме він знав, як має бути, і чітко показував набірнику, що і як треба зробити.
саме він знав, як має бути, і чітко показував набірнику, що і як треба зробити.
А от набірники фактично виконували вказівки технічних спецілістів…
Проте час плине, ніщо не стоїть на місці... Поліграфія пережила добрячу технічну революцію із появою комп’ютерів, і все змінилося. Так вийшло, що техреди як явище ледь не канули в Лету, а набірники перейшли у розряд верстальників. «Стара гвардія», якій поталанило працювати у супроводі техредів, засвоїла основні навички цього редакційного мистецтва. Деякі з техредів навіть самі стали прекрасними верстальниками, адже вони знають, як треба, і можуть це зробити…
ЧИ ПОТРІБЕН ТЕХРЕД СЬОГОДНІ?
Так, безперечно. Щоправда, у дещо зміненому вигляді. Сама потреба у «технологічному» місту між дизайнером і поліграфією нікуди не зникла. Виробництво все так само має свою специфіку, дизайнери доволі часто все так само потребують підказок про технічні моменти.
Сьогодні ми бачимо, що обов’язки техреда наче «розпорошилися» між різними працівниками, при цьому в кожному видавництві свої закони і правила. У одних питаннями макетування й додрукарською підготовкою займається дизайнер, у когось — менеджер, якому доводиться опановувати тонкощі поліграфічного процесу. Ще в інших це може робити відповідальний (випусковий) редактор або завредакцією, а в когось є технолог! Словом, все ситуативно і вкладається у просту формулу: хто вміє, той і робить.
Інша сторона техредівських реалій — безпосередня робота з версткою — сама по собі впала на плечі верстальників, і не завжди вони мають достатньо знань і навичок, щоб з цим впоратися.
Який вихід? Лише два:
1. Верстальник сам освоює технічне редагування, на що у нього звісно піде чимало часу, бо ж досвід так легко не набувається, як і не натреновується психіка на дуже специфічний «техредівський» погляд.
2. Принаймні на етапі верстки залучити до роботи техреда для перевірки верстки на предмет бодай грубих технічних огріхів (особисто я під час другої вичитки тексту у верстці фактично додаю до цього ще й технічне редагування, ну а в разі виконання самої верстки технічне редагування «закладається» у саму верстку).
Ще раз хочу наголосити:
Давайте розглянемо, що входить у сферу «вичитки» технічного редактора хоча б на етапі, коли він вперше бачить книгу вже зверстаною (описую зі свого досвіду в сучасних реаліях).
1. Робота з технічною розміткою макету (дотримання ширини й висоти полоси набору, розташування колонтекстів і колонцифр, посилань, коментарів, приміток і покажчиків — усе це живе за своїми законами, яких бажано дотримуватися, якщо хочемо мати зручну для читання книгу).
2. Відстежування однорідності шрифтового оформлення тексту (однакова гарнітура, однаковий кегль, однаковий інтерліньяж основного, додаткового тексту і заголовків, службових елементів — посилань, приміток, колонтексту й колонцифр, покажчиків, додатків, формул тощо), а також відповідність цього оформлення технічним нормам, чинним для певних видів текстів. Наприклад, шрифтове оформлення дитячої літератури, як можна здогадатися, суттєво відрізняється від наукової, навчальна література — це зовсім не те, що художня.
3. «Внутрішня» робота з текстом (переноси, їх кількість, «коридори» в тексті, щільність рядка, довжина останнього рядка, розміщення тексту на сторінці, контроль «висячок» — перший рядок абзаца, який «висить» в самому низу сторіки, або останній рядок абзаца, який «висить» на початку сторінки; відповідність оформлення текстів різного типу усталеним нормам (наприклад, текст драматичного твору, поезія, математичні / хімічні формули, таблиці, діаграми тощо — де курсив, де розрядка, де треба проміжок, де не треба).
4. Робота над оформленням ілюстративного ряду та підтекстівок (це і розташування ілюстрацій, таблиць, діаграм, і однотипність у оформленні — є рамки чи немає, і дотримання розмірів так званої оборки — тексту, що стоїть поряд з ілюстрацією, і аналіз того, як цей ілюстративний ряд розташували композиційно — досить часто дизайнери, «підганяючи» ілюстрації, обрізають важливі елементи (наприклад руки, ноги, голови), зміщують центр композиції, перевертають дзеркально зображення, не звернувши увагу на те, що на ілюстрації є текст, забувають підігнати ілюстрацію під рамку чи навпаки...)
Який вихід? Лише два:
1. Верстальник сам освоює технічне редагування, на що у нього звісно піде чимало часу, бо ж досвід так легко не набувається, як і не натреновується психіка на дуже специфічний «техредівський» погляд.
2. Принаймні на етапі верстки залучити до роботи техреда для перевірки верстки на предмет бодай грубих технічних огріхів (особисто я під час другої вичитки тексту у верстці фактично додаю до цього ще й технічне редагування, ну а в разі виконання самої верстки технічне редагування «закладається» у саму верстку).
Ще раз хочу наголосити:
Як коректор потрібен навіть найкращому редактору,
так і техред потрібен навіть найкращому верстальнику,
так і техред потрібен навіть найкращому верстальнику,
адже усі ми — люди, які можуть втомлюватися, хворіти, відволікатися,
а тому нам так властиво помилятися. Усім.
А ДАВАЙТЕ КОНКРЕТНІШЕ
Давайте розглянемо, що входить у сферу «вичитки» технічного редактора хоча б на етапі, коли він вперше бачить книгу вже зверстаною (описую зі свого досвіду в сучасних реаліях).
1. Робота з технічною розміткою макету (дотримання ширини й висоти полоси набору, розташування колонтекстів і колонцифр, посилань, коментарів, приміток і покажчиків — усе це живе за своїми законами, яких бажано дотримуватися, якщо хочемо мати зручну для читання книгу).
2. Відстежування однорідності шрифтового оформлення тексту (однакова гарнітура, однаковий кегль, однаковий інтерліньяж основного, додаткового тексту і заголовків, службових елементів — посилань, приміток, колонтексту й колонцифр, покажчиків, додатків, формул тощо), а також відповідність цього оформлення технічним нормам, чинним для певних видів текстів. Наприклад, шрифтове оформлення дитячої літератури, як можна здогадатися, суттєво відрізняється від наукової, навчальна література — це зовсім не те, що художня.
3. «Внутрішня» робота з текстом (переноси, їх кількість, «коридори» в тексті, щільність рядка, довжина останнього рядка, розміщення тексту на сторінці, контроль «висячок» — перший рядок абзаца, який «висить» в самому низу сторіки, або останній рядок абзаца, який «висить» на початку сторінки; відповідність оформлення текстів різного типу усталеним нормам (наприклад, текст драматичного твору, поезія, математичні / хімічні формули, таблиці, діаграми тощо — де курсив, де розрядка, де треба проміжок, де не треба).
4. Робота над оформленням ілюстративного ряду та підтекстівок (це і розташування ілюстрацій, таблиць, діаграм, і однотипність у оформленні — є рамки чи немає, і дотримання розмірів так званої оборки — тексту, що стоїть поряд з ілюстрацією, і аналіз того, як цей ілюстративний ряд розташували композиційно — досить часто дизайнери, «підганяючи» ілюстрації, обрізають важливі елементи (наприклад руки, ноги, голови), зміщують центр композиції, перевертають дзеркально зображення, не звернувши увагу на те, що на ілюстрації є текст, забувають підігнати ілюстрацію під рамку чи навпаки...)
Це, звісно, не вичерпний перелік обов’язків техредактора, але й він дає уявлення про те, наскільки важливо мати такого фахівця. І чим складніше видання, тим більша потреба
у натренованому технічному «оці».
у натренованому технічному «оці».
ЩО Я РАДЖУ І ПРОПОНУЮ
Мені надзвичайно поталанило працювати верстальником і редактором з хорошими техредами, яких я досі згадую з теплом і вдячністю. Тож технічне редагування стало невід’ємною частиною моєї практики — і редакторської, і дизайнерської.
Якщо верстати вашу книгу буде людина, яка не знає в деталях процес саме підготовки книги, я б радила залучити до роботи техреда за таким алгоритмом:
1. Початкова консультація — розглянемо всі поліграфічні особливості майбутнього видання і сформуємо основні технічні параметри для майбутньої верстки.
2. Коли буде готова верстка, зробити вже предметне технічне редагування з усіма нюансами.
Можливо, це здається зайвими витратами, які зроблять вашу книгу дорожчою, але краще одразу уникнути помилок, аніж потім переробляти, зриваючи строки.
Коментарі
Дописати коментар