НОВИЙ ПРАВОПИС ЛЕГКО: «ау» чи не «ау»

Так вже сталося, що у кожній мові є багато запозичених слів. І адаптація їх у мові — доволі цікаве питання (думаю, розповім про це окремим постом і пізніше). А поки розглянемо ще одне нововведення, яке викликало шквал критики й обурення у людей, які насправді... ну не зовсім в темі.

«АУ» ЧИ НЕ «АУ»

Сполучення «au» у запозиченні ми традиційно передаємо двома способами.

1. Якщо слово прийшло до нас, наприклад, із англійської, німецької та інших мов, пишемо «ау»:

АУТСАЙДЕР, АУТСОРСИНГ, ГАУПТВАХТА,
ГАУБИЦЯ, САНТА-КЛАУС, ФАУСТ, АУСТЕРЛІЦ

2. Якщо ж слово (чи його складова — це важливо) має дуже давнє і благородне давньогрецьке чи латинське походження, то пишемо «ав» (ви над такими тонкощами не задумувалися, але пишете ці слова правильно):

АВТОГРАФ, АВРОРА, АВТОРИТЕТ, АВТОМОБІЛЬ,
ЛАВРИ, ПАВЛО, АВТОР, АВТОХТОН, АВТЕНТИФІКАЦІЯ

І СУТЬ НОВОВВЕДЕНЬ

Справа в тому, що ряд слів, які безперечно підпадають під правило 2, у нас зараз передаються через «ау», хоча якщо ви візьмете в руки книги початку ХХ століття, там ви відхилення такого не побачите. Як і не почуєте його у мовленні нашої діаспори, яка не зазнавала впливу російської мови (проте розвивалася у тісному сусідстві з англійською, наприклад).
Оскільки ці «нестандартні» форми доволі звичні для нас, новий правопис закріплює дві норми, тобто ми маємо паралельне написання.

Отже,

ЛАУРЕАТ — ЛАВРЕАТ

АУДІЄНЦІЯ — АВДІЄНЦІЯ

АУДИТОРІЯ — АВДИТОРІЯ

ПАУЗА — ПАВЗА

ФАУНА — ФАВНА

Давайте подумаємо логічно: слово «лаври» нам добре знайоме. Людина, яка здобула  «лаври» (тобто отримувала перемогу у чомусь), називається... «лауреат». Чудово. Тоді, може, лауреат має отримувати лаури? Ні? Ось вам і доволі яскравий приклад, що допоможе зрозуміти причину і підстави змін у правописі.

Отже, наголошую ще раз: маємо тепер паралельні форми,
тобто можна писати і так, і так.
Це нововведення не є наругою над українською мовою,
а відповідає її природі плюс враховує комфорт мовців —
дає нам час призвичаїтися.

Тож підстав для істерії немає ;)