ДИТИНА, РОБОТА... ЙОГА

ЗМІНИ, НА ЯКІ НІХТО НЕ ЧЕКАВ

Життю властиво невпинно змінюватися, і природно, що в певний момент, зі зміною обставин, ти підходиш до точки, коли вже не можеш жити так, як жила раніше. Твоя робота потребує тебе в офісному кріслі дуже багато часу, а це не завжди рівна спина, проте завжди нахилена вперед голова й інші некомфортні речі. І якщо у 25 ти з легкістю сидиш цілий робочий день, то у 35 ти уже знаєш, як болить сідничний нерв. Звісно, можна робити перерви в роботі, вставати, рухатися, але коли у тебе при цьому вдома малий «хвостик», який потребує  багато уваги (якщо чесно, то всієї твоєї уваги), дуже важко знайти час на звичне заняття йогою.
І йоги бракує. Годин і кілометрів піших прогулянок — також бракує. Спина болить. І це... дратує.

Але йога — це насамперед про прийняття і перебування в моменті. 

І ризикну сказати, що материнство — про те саме (інакше не витримаєш).

Роздратування від того, що життя не відповідає звичним, усталеним стереотипам, дуже виснажує. А прийняття — дає простір для того, щоб піднятися над ситуацією і шукати вихід.
Передовсім — сфокусуватися на тому, що потрібен результат, і заради нього варто відмовитися від тих уявлень та ілюзій, які аж ніяк не вписують у те життя, яке в тебе зараз.
Це нелегко. Картинки, активно трансльовані нам соцмережами, — супербізнес-вумен, неймовірна мама, котра цілими днями займається розвивалками з дитиною, і йогиня у стильному фірмовому одязі на барвистому килимку у просторій кімнаті з вікнами до підлоги — у житті виявляються не зовсім реальними (точніше зовсім нереальними), але вони не дають спокою.

Гармонійний розвиток усіх сфер насправді завжди буде ефемерною ілюзією. 

В різні моменти свого життя ти просто робиш перекос у одну з них чи дві
і знаходиш баланс — не взагалі, а в цей конкретний момент. 

ПОШУК ВИХОДУ

Я для себе вирішила, що пожертвувати спілкуванням з дитиною не можу ніяк, погрішувати якість роботи чи відмовитися від неї — також не вважаю можливим, тож залишилося вімовитися від того йога-образу, який у мене був.

Сформульовано мету: забезпечити тілу максимально можливе навантаження, не відриваючись від роботи і дитини, щоб компенсувати негативні прояви гіподинамії.

А це значило лише одне — знехтувати усіма умовностями й адаптувати по змозі фізичні вправи до справ побутових, роботи за столом (так, ніхто ж не забороняв поєднувати читання і йогівські асани, працювати стоячи також цілком можливо), а заради тієї ж рухової активності — і малого, і своєї — затівати «веселощі» спортивного характеру на двох.
Ось приклад, дієвий, на собі перевірила:  

Фото з ресурсу: BENE yoga

ЩО З ЦЬОГО ВИЙШЛО

Тепер у мене є:

• «планка» із 15 кілограмчиками безперервного сміху на спині, «міст», «собаки» та інші вправи, під час яких Даник просто катається на мамі. Технічно, можливо, недосконало, зате весело і краще так, аніж нічого;
• присідання, вправи на розтяжку, на покращення рухливості суглобів — на кухні, під час чищення зубів, під час роботи за столом;
• гантелі для малого по 0,5 кг і для себе по 2 кг — коли дитина може повторювати те, що й мама, більше шансів, що не буде заважати; еспандер-вісімка — можна придумати чимало вправ на двох, заодно і дитина привчається до зарядки;
• згадала про елементи східного танцю — тряска, шиммі, наше все, і виконувати її можна скільки завгодно разів на день;
• вправи для шийного відділу хребта можна виконувати, не відриваючись від роботи;
• те саме із замками у йозі — Мула Бандху можна виконувати, не відриваючись не лише від роботи, а й від багатьох інших справ, головне пам’ятати про це і робити: буде бажання — знайдеться можливість. Те саме стосується й інших бандх;
• ортопедична подушка в офісне крісло і стосик книг під ноги — щоб сидіння завдавало якомога менше шкоди.

А щоб було легше зорганізуватися, у поміч прийоми уже широко відомої теорії підштовхування, або «надж»:

• вписати фізвправи у планувальник і поставити нагадування;
• не планувати заняття по пів години, навряд чи вийде, а от невеличкі сесії — саме те;
• для дому обирати зручний одяг, в якому можна робити вправи — чим менше рухів треба здійснити для досягнення мети, тим більша ймовірність, що ти це зробиш;
• покласти гантелі, еспандер, килимок та ін. там, де можна швидко й зручно дістати;
• залучити до цього всього напарника — навіть дитину, користь буде для обох;
• на руку фітнес-браслет — справно нагадує тобі про те, що ти сьогодні замало рухалася або ж надто довго сидиш. 

Словом, рухатися і робити елементарну зарядку — це не атрибут моди,
а просто життєва потреба, адже сидяча робота створює дуже багато ризиків для здоров’я. Насправді тут потрібне усвідомлення і бажання щось робити.
І не варто чекати, допоки це усвідомлення прийде через біль у спині. 
Плюс не варто забувати, що мама — це постійний приклад для дитини.